Гіпохромна анемія: причини, симптоми та лікування

Втома, яка не минає після відпочинку. Блідість, яку помічають оточуючі, але не ти сам. Задишка від підйому на другий поверх. Здавалося б, дрібниці — але саме так найчастіше починається гіпохромна анемія. Стан, про який багато хто чув, але мало хто розуміє до кінця.

Ця хвороба — не просто «низький гемоглобін», як прийнято говорити в побуті. За нею стоїть конкретний механізм порушення, і від того, яка саме форма анемії у людини, залежить і лікування, і прогноз. Розберімося по порядку.

Гіпохромна анемія і чому це не просто «низький гемоглобін»

Щоб зрозуміти суть, треба трохи заглибитися в те, як влаштований еритроцит. Ці клітини крові переносять кисень завдяки гемоглобіну — білку, до складу якого входить залізо. Саме залізо надає крові червоного кольору і забезпечує зв’язування кисню в легенях та його доставку до тканин.

При гіпохромній анемії еритроцити містять недостатньо гемоглобіну. Через це вони виглядають блідішими, ніж мають бути, — звідси і назва: «гіпо» означає «менше», «хром» — «колір». Лабораторно це відображається через кольоровий показник крові: при гіпохромній анемії він опускається нижче 0,8 (норма — від 0,85 до 1,05). Еритроцити при цьому часто стають дрібнішими — такий стан називають мікроцитозом — і мають характерний вигляд під мікроскопом: бліді, з великою світлою зоною посередині.

Важливо розуміти відмінність між різними типами анемій. При нормохромній анемії кольоровий показник у межах норми, а кількість гемоглобіну в еритроциті нормальна — просто самих еритроцитів менше. При гіперхромній анемії, навпаки, кожен еритроцит перенасичений гемоглобіном, але клітин мало. Гіпохромна анемія — це третій варіант: клітин може бути достатньо, але кожна з них «недозаправлена».

Основні причини: від нестачі заліза до хронічних хвороб

Причин гіпохромної анемії кілька, і вони суттєво відрізняються одна від одної. Найпоширеніша — залізодефіцитна анемія. За різними оцінками, вона становить близько 80% усіх випадків анемії у світі. Залізо або не надходить у достатній кількості з їжею, або погано засвоюється, або організм його втрачає — через кровотечі, вагітність, активне зростання в дитинстві.

Друга причина — таласемія. Це спадкове захворювання, при якому порушується синтез самого білкового компонента гемоглобіну. Залізо в організмі може бути в нормі або навіть у надлишку, але еритроцити все одно виходять дефектними. Таласемія частіше зустрічається у людей із Середземноморського регіону, Близького Сходу, Південно-Східної Азії.

Анемія хронічних захворювань — ще одна форма, яку часто недооцінюють. Вона розвивається на тлі тривалих запальних процесів: ревматоїдного артриту, хвороби Крона, хронічних інфекцій, онкологічних захворювань. Організм у відповідь на запалення «ховає» залізо в депо, не даючи йому потрапити до кісткового мозку для синтезу гемоглобіну. Це своєрідний захисний механізм проти бактерій, яким теж потрібне залізо, але побічним ефектом стає анемія.

Сидеробластна анемія — рідкісніша форма, при якій залізо є, але кістковий мозок не може правильно його використати для синтезу гему. Залізо накопичується в мітохондріях еритробластів, утворюючи характерні «кільцеві сидеробласти». Причиною може бути спадковий дефект, отруєння свинцем, дефіцит вітаміну В6, або прийом певних медикаментів.

Отруєння свинцем варте окремої згадки, особливо стосовно дітей. Свинець блокує кілька ферментів, необхідних для синтезу гему, що призводить до гіпохромної анемії з характерними додатковими симптомами — болями в животі, неврологічними порушеннями, синюватою облямівкою на яснах.

Симптоми, які легко сплутати з втомою

Підступність гіпохромної анемії в тому, що вона розвивається поступово. Організм адаптується до зниження рівня гемоглобіну, і людина може довго не помічати змін — або списувати їх на стрес, недосипання, завантаженість на роботі.

Найперші і найпоширеніші ознаки — це хронічна втома, яка не зникає після сну, загальна слабкість, зниження концентрації уваги. Людина може помічати, що стала гірше переносити фізичні навантаження, швидше задихається. Шкіра і слизові оболонки бліднуть — це особливо помітно на внутрішній поверхні повік і на нігтьовому ложі. Можуть турбувати головні болі, запаморочення, шум у вухах.

При залізодефіцитній анемії з’являються специфічні симптоми, яких немає при інших формах. Ламкість і розшарування нігтів, їх ложкоподібна деформація (койлоніхія) — характерна ознака тривалого дефіциту заліза. Волосся стає тьмяним, сухим, посилено випадає. Шкіра суха, може тріскатися в куточках рота (ангулярний стоматит). Деякі люди відзначають збочення смаку — раптове бажання їсти крейду, землю, лід, сирі крупи. Це явище називається пікацизм, і воно є досить надійним маркером залізодефіциту.

Залізодефіцитна анемія — це не просто цифра в аналізі крові. Це стан, який впливає на якість життя, когнітивні функції та імунітет. І найчастіше він розвивається задовго до того, як людина звертається до лікаря.

У дітей симптоми можуть проявлятися інакше: дратівливість, погана успішність у школі, затримка фізичного розвитку, часті інфекції. Немовлята з анемією можуть погано набирати вагу, бути млявими або, навпаки, неспокійними. У вагітних анемія проявляється сильнішою втомою, серцебиттям, набряками — і потребує особливої уваги, бо впливає не лише на матір, а й на розвиток плода.

Коли симптоми стають серйознішими — виражена задишка навіть у спокої, болі в грудях, непритомність, різке погіршення стану — це сигнал, що анемія тяжка і потребує негайної медичної допомоги.

Форми гіпохромної анемії: у чому різниця

Щоб не заплутатися в різних формах, зручно порівняти їх за ключовими лабораторними показниками та підходом до лікування.

ЗЗЗС — загальна залізозв’язувальна здатність сироватки. Цей показник відображає, скільки ще заліза може «прийняти» кров. При залізодефіциті він підвищується — організм ніби «відкриває більше місць» для заліза, якого не вистачає.

Як ставлять діагноз: аналізи та що вони показують

Діагностика починається зі звичайного загального аналізу крові. Саме він дає перші підказки. Лікар звертає увагу на кілька ключових показників:

• Кольоровий показник (КП) — при гіпохромній анемії нижче 0,8.
• MCV (середній об’єм еритроцита) — при мікроцитарній анемії знижений, менше 80 фл.
• MCH (середній вміст гемоглобіну в еритроциті) — знижений, менше 27 пг.
• MCHC (середня концентрація гемоглобіну в еритроциті) — також знижена.
• RDW (ширина розподілу еритроцитів) — підвищена при залізодефіциті, що свідчить про нерівномірність розмірів клітин.

Але загального аналізу крові недостатньо, щоб зрозуміти причину анемії. Тому призначають біохімічне дослідження: сироваткове залізо, феритин, трансферин і ЗЗЗС. Феритин — особливо важливий показник: він відображає запаси заліза в організмі. Навіть якщо гемоглобін ще в нормі, знижений феритин вже сигналізує про виснаження депо.

Мазок периферичної крові дозволяє лікарю-лаборанту розглянути еритроцити під мікроскопом. При залізодефіциті вони дрібні, бліді, різного розміру. При таласемії можна побачити мішенеподібні еритроцити — клітини з характерним темним центром і темним кільцем по краю. При сидеробластній анемії — двопопуляційну картину, де одні еритроцити нормальні, а інші гіпохромні.

Якщо стандартні аналізи не дають чіткої відповіді, або якщо є підозра на рідкісне захворювання кісткового мозку, призначають пункцію кісткового мозку. Це інвазивна процедура, але вона дозволяє побачити, що відбувається безпосередньо в «заводі» з виробництва клітин крові. При сидеробластній анемії саме тут виявляють кільцеві сидеробласти.

Додатково можуть знадобитися генетичні тести (для діагностики таласемії), аналіз на рівень свинцю в крові, дослідження на приховані кровотечі (аналіз калу на приховану кров), ендоскопія шлунково-кишкового тракту.

Феритин нижче 30 нг/мл — це вже привід задуматися, навіть якщо гемоглобін поки що в нормі. Латентний залізодефіцит може роками виснажувати організм непомітно.

Лікування: не тільки таблетки із залізом

Підхід до лікування повністю залежить від форми анемії. Найпоширеніший сценарій — залізодефіцитна анемія, і тут основа терапії — препарати заліза. Але навіть тут є нюанси.

Пероральні препарати заліза (у таблетках або сиропі) — перший вибір у більшості випадків. Вони бувають двовалентними (сульфат заліза, фумарат заліза) і тривалентними (полімальтозний комплекс заліза). Двовалентні засвоюються краще, але частіше викликають побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту — нудоту, закреп, дискомфорт у животі. Тривалентні переносяться м’якше, хоча засвоюються дещо повільніше.

Курс лікування — не тиждень і не два. Щоб нормалізувати гемоглобін, зазвичай потрібно 1–3 місяці, а щоб відновити запаси заліза в депо — ще 2–3 місяці після цього. Тобто загальна тривалість терапії може становити 4–6 місяців. Це важливо розуміти, бо багато людей кидають лікування, щойно аналізи покращуються.

Внутрішньовенне введення заліза призначають у випадках, коли пероральні препарати не переносяться, не засвоюються (наприклад, при запальних захворюваннях кишківника), або коли потрібно швидко відновити рівень заліза — перед операцією, при тяжкій анемії. Це ефективний метод, але він потребує медичного контролю через ризик алергічних реакцій.

Дієта при залізодефіциті — важливе доповнення до медикаментозного лікування, але не заміна йому. Найкраще засвоюється гемове залізо, яке міститься в червоному м’ясі, печінці, птиці, рибі. Негемове залізо з рослинних продуктів (бобові, шпинат, гречка, гарбузове насіння) засвоюється гірше, але його засвоєння суттєво покращується у присутності вітаміну С. Тому склянка апельсинового соку або свіжий болгарський перець до страви з бобовими — це не просто смачно, а й корисно з точки зору засвоєння заліза.

Є й те, що заважає засвоєнню: чай і кава (таніни), молочні продукти (кальцій), висівки та цільнозернові продукти у великих кількостях (фітати), деякі ліки (антациди, інгібітори протонної помпи). Це не означає, що від них треба відмовитися, але краще не вживати їх одночасно з препаратами заліза або залізовмісними продуктами.

При таласемії підхід принципово інший. Препарати заліза тут не просто не допоможуть — вони можуть нашкодити, бо залізо і так накопичується в надлишку. Лікування залежить від тяжкості: при легкій формі (малій таласемії) специфічного лікування може не знадобитися взагалі. При тяжкій (великій таласемії) — регулярні переливання крові кожні 3–4 тижні та хелатна терапія для виведення надлишку заліза. Єдиний радикальний метод — трансплантація кісткового мозку.

Анемія хронічних захворювань лікується насамперед через вплив на основну хворобу. Якщо вдається взяти під контроль запалення або інфекцію — анемія зменшується сама. У деяких випадках призначають еритропоетин — гормон, що стимулює вироблення еритроцитів.

Переливання крові при гіпохромній анемії — крайній захід, до якого вдаються при тяжких станах: гемоглобін нижче 70 г/л з вираженою симптоматикою, передопераційна підготовка, гостра масивна крововтрата.

Гіпохромна анемія у вагітних і дітей: окремий розгляд

Вагітність — один із найпоширеніших тригерів залізодефіцитної анемії. Потреба в залізі під час вагітності зростає майже втричі: плід активно використовує материнські запаси, збільшується об’єм крові, а після пологів відбувається крововтрата. Тому анемія розвивається у значної частини вагітних — особливо в другому і третьому триместрах.

Тут важливо розрізняти фізіологічну гемодилюцію (розведення крові через збільшення її об’єму) і справжню залізодефіцитну анемію. При фізіологічній гемодилюції гемоглобін може знижуватися до 110 г/л — це норма для вагітних. Але якщо він падає нижче 100–105 г/л, а феритин знижений — це вже патологія, яка потребує лікування.

Нелікована анемія під час вагітності підвищує ризик передчасних пологів, народження дитини з малою вагою, затримки розвитку плода, а також ускладнень у матері під час пологів. Тому більшості вагітних рекомендують профілактичний прийом заліза з другого триместру.

У дітей норми гемоглобіну відрізняються залежно від віку. Новонароджені мають дуже високий гемоглобін (150–220 г/л), який поступово знижується до 3–6 місяців — це так звана фізіологічна анемія немовлят. Потім показники стабілізуються. Найвразливіший вік для розвитку залізодефіцитної анемії — від 6 місяців до 2 років (перехід на прикорм, активне зростання) і підлітковий вік (стрибок росту, у дівчат — початок менструацій).

Симптоми анемії у дітей часто маскуються під звичайну поведінку: дитина стала примхливішою, гірше спить, менше грається, частіше хворіє. Батьки нерідко списують це на зуби, стрес або характер. Тому педіатри рекомендують регулярно перевіряти загальний аналіз крові — особливо дітям на грудному вигодовуванні після 6 місяців, недоношеним, близнюкам.

Профілактика і коли йти до лікаря

Профілактика гіпохромної анемії — це насамперед уважне ставлення до свого харчування і здоров’я. Раціон, що включає достатньо м’яса, риби, бобових, зелені та свіжих овочів, — базова умова для підтримання нормального рівня заліза. Вегетаріанцям і веганам варто особливо стежити за цим питанням і, за потреби, приймати залізо у вигляді добавок.

Групи ризику, яким варто регулярно перевіряти рівень заліза і феритину:

• Жінки репродуктивного віку з рясними менструаціями.
• Вагітні та жінки, що годують грудьми.
• Діти до 2 років і підлітки в період активного росту.
• Люди з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.
• Вегетаріанці та вегани.
• Люди, які регулярно здають кров як донори.
• Спортсмени, особливо ті, хто займається витривалісними видами спорту.

Профілактичний прийом препаратів заліза без аналізів — не найкраща ідея. Надлишок заліза теж шкідливий: він може спричиняти окислювальний стрес, пошкоджувати печінку, серце, підшлункову залозу. Тому спочатку — аналіз, потім — рішення.

Коли точно не можна зволікати з візитом до лікаря:

• Гемоглобін нижче 90 г/л або різке падіння показників.
• Задишка у спокої, болі в грудях, серцебиття.
• Непритомність або передобморочні стани.
• Симптоми анемії у дитини до року.
• Анемія, яка не відповідає на лікування препаратами заліза протягом 4 тижнів.
• Підозра на приховану кровотечу (темний кал, кров у сечі).

Гіпохромна анемія — стан, який добре піддається лікуванню, якщо правильно встановити причину. Головна помилка — лікувати «анемію взагалі», не розбираючись у її природі. Залізо при таласемії або сидеробластній анемії не просто не допоможе — воно може погіршити стан. Тому будь-яка анемія потребує діагностики, а не самолікування.

Якщо ви помітили у себе або близьких ознаки, схожі на описані вище, — здайте загальний аналіз крові і феритин. Це прості, доступні аналізи, які дають дуже багато інформації. І краще зробити це зараз, ніж чекати, поки організм почне сигналізувати голосніше.